середу, 28 грудня 2016 р.

Новорічний декор столу від Sewn Dreams / Новогодний декор стола

Цього року у Sewn Dreams з'явилась затишна та практична новинка - новорічний декор столу. Чобітки та рукавички стануть окрасою свята, і принесуть не тільки відповідний настрій, але й затишок до вашої оселі.

This year a cozy and practice novelty was appeared in Sewn Dreams. It's a New Year's decoration for your table. Boots and mittens will be an adornment for holiday and carry not only a suitable mood, but also a cosiness to your home.

новогодний декор стола, новый год, украшение на стол, декор для вилок и ножей, новогодний декор столовых приборов, пошитые мечты, пошиті мрії, sewn dreams, sewndreams, ольга пинчук, игрушки ручной работы киев украина, декор стола купить, подарок на новый год, новорічний декор для столу, новорічни подарунок, новий рік


Всі елементи прикрашені бубенцями, тому можуть дзвенькати, зазиваючи свято до вашого дому. В якості декору також використано дерев'яні гудзики на новорічну тематику. З внутрішньої сторони всі чобітки та рукавички ущільнені спеціальним матеріалом. Так що вони тримають форму.

До речі, новорічний декор для столу - це чудовий подарунок для друзів та рідних. А головне, практичний і такий, що лишається на довгу згадку!

All elements are decorated by jingles, so they can ring for calling the Holiday to your home. Also the wooden New Year's buttons were used like a decoration. All details are impacted inside by special material. As a result they keep a form. By the way the New year's decoration is the beautifull gift to your friends and relatives. It's practice one and it can be kept for a long time with nice memories. 

На останок трішки нічних робочих моментів про те, як рівно о 12-ій ночі купка матеріалів перетворюється на щось новеньке в цьому сезоні і відправляється прикрашати свою нову оселю!

And finally there are some working moments when at 12 pm a lot of materials are turned into something new in this season and are sent to decorate its new home!

новогодний декор стола, новый год, украшение на стол, декор для вилок и ножей, новогодний декор столовых приборов, пошитые мечты, пошиті мрії, sewn dreams, sewndreams, ольга пинчук, игрушки ручной работы киев украина, декор стола купить, подарок на новый год, новорічний декор для столу, новорічни подарунок, новий рік


новогодний декор стола, новый год, украшение на стол, декор для вилок и ножей, новогодний декор столовых приборов, пошитые мечты, пошиті мрії, sewn dreams, sewndreams, ольга пинчук, игрушки ручной работы киев украина, декор стола купить, подарок на новый год, новорічний декор для столу, новорічни подарунок, новий рік

понеділок, 26 грудня 2016 р.

Різдвяний вінок / Рождественский венок

Трішки різдвяного декору з'явилось і цього року. Минулорічний вінок вже відправився до нової домівки. А на цей раз вийшов ось такий:



У минулому році був схожий, але з деякими змінами по тканинах.


Нехай навіть шалений темп кінця року дасть можливість кожному з нас насолодитись різдвяними приготуваннями та клопотами.

До речі, цього року новорічний настрій вже давно завітав до мого серця. І я багато від кого чула те саме. Можливо все через сніг... а можливо, вся справа в тому, що ми скучили за дивами і все ж таки віримо у казку... хто знає... Але єдине я можу сказати напевне, що час підбивати підсумки!

Трійка лялечок грудня

Я вже рідко займаюсь замовленнями, а більше стала працювати, так би мовити, на склад. Я зрозуміла, що замовлення мене обтяжують чіткими строками виконання та моїм острахом, що не вийде, не сподобається, не підійде, не вгадаю, і ще мільйон таких боюсьок та страшуньчиків. Тому замовлення тепер беру тільки якщо немає внутрішнього супротиву. Такий спосіб приніс гармонію в моє життя та збагатив Sewn Dreams новими образами без очікувань з боку клієнта та мене особисто. Я вже ділилась роботами Півників, а тепер покажу грудневих лялечок.


Їх народилось одразу троє. Та близнюками я їх не назву. Чимось подібні, а чимось ні. Перша - це Яринка з підсніжниками. Вона найзимовіша з усіх, але з вірою в дива та ніжністю весни у самісінькому серці.


До речі, про серця. У кожної лялечки вишите сердечко у відповідному місці. Так що любов у кожній дівчинці!



Тепер всі плаття знімаються. У Яринки є гетри, шапочка, шарфік та чобітки. Підсніжники з полімерної глини. А ще у кожної лялечки є сережки. Такі маленькі модниці!



Друге дівча - Олеся. Вона наштовхнула мене на роздуми про поняття "тут і зараз". Скільки часу ми знаходимось у такому стані? Ось щойно я пила чай, а думки літали у майбутньому, де живуть нові ляльки та ідеї. Це добре, що сьогодні саме так. А буває думки про майбутнє чи минуле приносять тривогу, яка отруює моє сьогодення, додаючи дисгармонію у цей момент "тут і зараз". В такі дні я не сідаю за шиття.

Колись на курсі психології нас вчили технікам буття, якими ми ніби-то калібрували свою систему сприйняття, повертаючи собі спокій, упевненність та баланс. І тепер вранці я намагаюсь згадати те вміння, щоб налаштуватись на новий день, в якому маленьке дівчисько вже дивиться на мене живими оченятами.



Тут і зараз в моєму пості манюня Олеся та її чудернацький балабон на милій шапочці.



Це дівчинка ранньої весни, коли бурульки тільки-но починають танути та з гуркотом падають з дахів будинків; весняні краплі відбивають свої мотиви по карнизам, а повітря застигає в очікуванні дива початку нового сезону.



Третя ж дівчинка  Ася, вже остаточна весна зі свіжим вітерцем нових надій та сподівань, з першими квітами після довгого зимового мовчання, з легкістю у втіленні бажань, з мріями, що не тільки зшиваються, але й неодмінно збуваються. Варто лише повірити в це та відкрити своє серце назустріч новому дню.



Зріст у всіх дівчаток приблизно 35 см. Ними можна бавитись діткам, адже, всі обличчя вишиті. Їх можна прати. Волосся можна розчісувати та заплітати. Також лялечки прикрасять інтер'єр оселі, або стануть надійною компаньйонкою у вашому авто. До речі, одна з таких дівчат вже рік катається в машині моєї замовниці.


А ще вони допоможуть вашим мріям збуватись. Але то вже інша історія, про яку трохи згодом.

На прощання зробила фото грудневих Sewn Dreams, бо всі вже віднайшли свої домівки.




вівторок, 20 грудня 2016 р.

Проект "Новорічне диво #дідмороз_пише" та його підсумки

На початку грудня в усіх аккаунтах у соцмережах я запустила проект від Sewn Dreams "Новорічне диво #дідмороз_пише". І ось, 12 грудня, коли всі заявки було зібрано, у кожній з трьох соцмереж (Вконтакті, Фейсбук та Інстаграм) було проведено вибір 5 щасливчків, яким Дід Мороз за допомогою свого чарівного ельфа Sewn Dreams у моїй особі, написав унікального листа. Отже, вийшло загалом 15 листів, до котрих потім додалось випадково ще 5, але не з числа тих, хто приймав участь у конкурсі.



Листи були оформлені на авторській листівці, котру для мене малювала талановита художниця Ярина Вовк, родруковані у поліграфії в кольорі та на картоні. Вийшло дуже гарно! Я була в захваті!

Від кожного учасника я отримала історію про того, кому буде адресовано лист. Хтось замовляв новорічне диво своїм батькам, хтось хресникам, чоловікам, дітям, хтось просто для себе. 

Всього народилось 20 маленьких історій про вас та близьких вам людей, про ваші мрії та очікування, про Діда Мороза та його турботи, про дива та дитинство, і, звичайно ж, про трепетне почуття любові, яке кожен з учасників подарував мені в описі адресатів.

Деякі історіі були настільки зворушливими, що від них набігали сльози щастя! Ваша любов до своїх близьких огортала мене теплою ковдрою ніжності, заколисувала на хвилях турботи та підтримки. Часом ваші історії були з присмаком смутку, тоді я намагалась вкласти максимум зусиль, аби підтримати вашого адресата. Інші ж були готовою заготовкою, яку лишилось просто взяти в рамку тексту та вилити у листі.

Я дуже втомилась, але пишаюся, що листи вийшли різними. І це дуже приємна втома від виконаної роботи!

Я вдячна всім учасникам за те, що довірили мені частинку життя та відкрили двері своїх сердець! Я не маю чарівної палички, моя сила лиш у словах, якими я намагалась зіграти ноктюрн збування ваших мрій та прокласти вашим серцям доріжку до Новорічного Дива!

 Листи розлетілись по різним країнам. Навіть до Португалії та Болгарії відправилась звістка від Діда Мороза і Дядо Коледо.



До речі, на головпоштамті у Києві виявилась не просто пречудова святкова атмосфера, а ще й дуже чуйні співробітниці, які підказали мені де поставити справжню печатку Діда Мороза. Так що все натурально!

А ще там були люди та їхні листи, які відлітали до близьких і рідних. Одна жіночка диктувала іншій адресу для конверту, і сказала підписувати "Родина киян"... Скільки сили в одному цьому підписі! Це означає, що про тебе пам'ятають, тебе люблять, не дивлячись на кілометри та різницю у часі.


Закладаючи свої звісточки у поштову скриньку, мене накрило давно забуте відчуття трепету від дотику до живого листа.... Що я ще можу додати, окрім, пишіть листи, друзі!


Ваш добрий ельф,
#sewndreams




середу, 30 листопада 2016 р.

Новая сказка "Приключения Мистера Лиса"

Сегодня хочу познакомить вас с новой сказкой о Мистере Лисе, которую я сочинила для одной девочки. С небольшими изменениями публикую ее и здесь. В сказке использованы фотографии из личного архива Мистер Лиса-путешественника, который успел побывать в Испании и Греции. 

Мистер Лис - это игрушка, которая появилась в Sewn Dreams под влиянием вдохновения от просмотра мультфильма о Маленьком Принце. Мне настолько понравился этот мультик, что я решила пошить копию его героя. А чтобы ему не было скучно, я беру его с собой в путешествия, о которых он с радостью рассказывает на страницах этого блога (например, ЗДЕСЬ). Если вам тоже захочется иметь такого друга, то я с удовольствием сделаю все возможное, чтобы он смог поселиться и в вашем доме тоже, тем более, что он есть в наличии

Но довольно слов. Приглашаю отправиться в новую сказку...






Приключения Мистера Лиса


 Все сказки начинаются со слов "Жили-были", а я бы для начала хотел представиться лично. Итак, давайте знакомиться! Меня зовут Мистер Лис и родился я в стране под названием Мечтандия. Не пытайтесь отыскать ее границ на карте, ведь увидеть эту страну невозможно. Зато ее можно почувствовать! Хотите узнать, где она? В таком случае устраивайтесь поудобнее, я начинаю свой рассказ.



Мечтандия находится в краю Волшебных Гор, на вершине которых красуются разноцветные снежные шапки. Да-да! Не стоит так удивляться! В нашей стране все пестрое, и даже снег! В горных долинах растут раскидистые апельсиновые деревья и высокие пальмы, где любят селится болтливые попугаи. Я жил как раз под одним из таких деревьев. Ох, и неудобное соседство, должен я вам признаться. Только зажигается утро и небо разливается рассветными огнями, мои незадачливые соседи-попугаи начинают без умолку болтать, обсуждая все вокруг. Вчера они, например, сетовали на солнце, которое, по их мнению, не вовремя встает, а сегодня уже вовсю трещат о незатейливой тучке, подарившей дождик и прохладу нашей долине. И порой мне кажется, что их «умные» мысли я уже где-то слышал…



Однажды они болтали об одной из снежных шапок оранжевого цвета, что живет на самой Большой горе. Мы прозвали ее Мандаринкой за сочный и яркий цвет. Так вот, мои соседи попугаи утверждали, будто забравшись на самую вершину горы, где и живет эта самая Мандаринка, можно увидеть великое множество чудес. Какие именно чудеса встречаются в тех далеких местах я слушать не стал, так как решил не терять напрасно время и как можно быстрее собираться в путь.

Дорога была длинной. Впереди меня ждали дремучие леса с тысячей диких Насмешливых и Высокомерных Обезьян, то и дело норовящих утащить тебя на высочененное дерево в обезьянье рабство. 




Глупо переделывать тех, кто никогда не захочет измениться. Потому приходилось эти опасные места проходить ночью, пока вся эта задиристая братия мирно посапывала на ветках деревьев. Но у меня зоркий глаз, так что я с этим справился.



Потом на пути мне повстречалась глубокая река с Рыбой Улыбакой. Когда-то эта весьма увесистая дама служила паромом и перевозила в своей огромной улыбчивой пасти всех, кому нужно было на тот берег. Те времена давно прошли. Рыба постарела и совершенно отбилась от рук, устроившись в кресле-качалке на маленьком островке среди Лягушек-Квакушек, которые то и дело распевали свои жабьи романсы. Она медленно покачивалась и также медленно вязала разноцветные носочки для миллиона своих внуков и соседских мальчишек-раков. Эти шустрые многолапые ребята ежедневно протирали их играми в футбол на дне этой глубокой реки. 




Мне пришлось строить плот и уболтать госпожу Утку помочь переправиться на тот берег в целости и сохранности, чтобы  не быть съеденным странным большепузым Крокодилом Сеней. Этот зеленохвостый товарищ, с виду вполне добряк, то и дело пытался подкараулить новую жертву в речных водах. А учитывая положение дел с Рыбой Улыбакой, Сене это удавалось очень легко. Госпожа Утка выболтала мне о его слабости к вишневому варенью и помогла найти подход к этому грозному препятствию на моем пути. Я испек огромный пирожок с вишней для Сени и обеспечил занятием прожорливого крокодила на ближайшие полгода. Вишни в пирожке были мелкие и их было так много, что Сеня то и дело плевался косточками на все четыре стороны света. Говорят, после этого случая он перешел исключительно на вишневую диету, вырастил красивый сад у реки и делится своим урожаем с соседями. А Рыба Улыбака настолько заинтересовалась его делом, что оторвавшись от вечного вязания, теперь организовывает экскурсии выходного дня в чудесный сад и попутно снова служит паромом. Так что теперь на реке все идет своим чередом.






А мне же пришлось отправиться дальше и попасть в пустыню, где совершенно не было воды и стояла невыносимая жара. А знаете ли, в моей-то теплой шкурке такие прогулки осуществлять крайне сложно! Да, еще нужно было опасаться Хитрого Господина по имени Скорпион, который так и норовил ужалить за хвост. Хотя вначале мы с ним чудесно ладили и пили чай в оазисе, но с последним глотком он вдруг растаял, словно мираж. 

Я медленно побрел дальше. Силы меня покидали, а Господин Скорпион умело зарывался в раскаленный песок и выныривал там, где его никто не ждал и при этом больно жалил. Я пытался с ним договориться о воде, но он кусал меня и быстро исчезал. Это продолжалось так долго, что я уже терял всякую надежду на спасение. Но тут вдруг меня кто-то позвал. Я обернулся на все стороны, но рядом не было ни души. Хотя я ведь уже говорил, что у меня зоркий глаз! Но тут я поднял голову вверх и увидел как вдали Оранжевая Снежная Шапка Мандаринка, переливается всеми оттенками этого яркого и жизнерадостного цвета, а вокруг нее летает маленькая девочка с крылышками похожими на что-то среднее между крыльями бабочки и птички. Я встал, отряхнул со своей пропылившейся шерстки пустынный песок и побежал, что есть сил на зов. Так я очень быстро добрался до подножия горы, а Господин Скорпион не мог меня больше побеспокоить. Я в очередной раз убеждал себя, что не стоит тратить свое время на тех, кто решил во что бы то ни стало оставаться прежним. А этот хитрый господин был именно таким на мой взгляд.


Фотограф Виталий Могиленец

Передо мной была самая высокая гора нашей долины со скалистыми склонами с одной стороны и непроходимыми чащами с другой. Я не понимал, как покорить эту неприступную вершину, потому решил прилечь отдохнуть и не заметил как крепко уснул. А когда проснулся уже точно знал, для того чтобы взобраться наверх, нужно смело отправляться в путь и верить в то, что ты обязательно будешь у цели! Так я и сделал. Я смастерил длинную веревку из лиан, которые отыскал неподалеку, и стал карабкаться на гору. Это не очень легкая работа для Лисов, так как мы не приучены  к такого рода занятиям и боимся высоты. Но я отчетливо слышал, что меня кто-то зовет и даже подбадривает, потому сдаваться просто не мог. Я был уверен, что там меня ждет новый друг. Не знаю сколько времени мне понадобилось для того чтобы вскарабкаться на последнюю ступень этой горы, но я уже порядком устал. Мысли о том, что это пустая затея и ничего хорошего не сулит, стали закрадываться в мою лисью голову. Кроме того, я начал замерзать, ведь наверху как раз насвистывал свою суровую песню Северный Ветер, придя на смену веселым трелям трех братьев Теплых Ветров. Я долго сидел и думал, что же мне делать дальше, как вдруг к моему плечу кто-то прикоснулся. От этого прикосновения мне стало так хорошо, будто меня укрыли самым теплым и нежным одеялом на свете! Я обернулся и увидел маленькую крылатую девочку.

- Здравствуй, Мистер Лис, - сказала моя новая подружка. 

Почему-то я уже тогда был уверен, что мы подружимся.

- Здравствуй, - растерянно сказал я.

- Меня зовут Лизонька и я исполняю желания. Это я тебя звала. – продолжила белокурая девочка. -  Я так рада, что ты пришел! Ведь я очень этого ждала. Дело в том, что у меня есть к тебе одно предложение.

Я был так растерян, что долго не мог вымолвить и словечка. Хотя мы Лисы и не очень-то разговорчивые. Живя под своим деревом с неугомонными соседями, я по большей части привык вести молчаливый образ жизни. Но ведь если к тебе обращаются по имени и так вежливо с тобой разговаривают, то не ответить было бы верхом неприличия. Ведь, правда?! Потому я набрался сил и спросил:

- А откуда ты знаешь мое имя? – хотя на самом деле мне больше всего не терпелось узнать о том загадочном предложении, но я смог вымолвить лишь  это.

Лизонька улыбнулась, облетела вокруг меня трижды и уселась напротив.

- Дело в том, что я живу в шапке Мандаринке на самой высокой горе в Долине и мне отсюда многое видно. Я давно заприметила тебя и наблюдала, когда ты испек тот вишневый пирожок для Сени. Я ведь ангелочек, а значит все вижу и знаю. А еще я умею исполнять желания, а потому…

- Так ты все видела и умеешь исполнять желания? – перебил я, что с моей стороны было очень некрасиво по отношению к такой замечательной собеседнице, но я был так нетерпелив, что даже не заметил.

- Да! – тихо сказала Лизонька.

- А почему ты тогда не помогла мне быстрее попасть сюда? Ведь в пустыне я хотел ковер-самолет… - недоумевал я.

- Потому что я всегда верила и знала, что ты справишься. К тому же, я ведь тебе указала самый быстрый путь. Разве не помнишь?

Да, действительно. Так много всего произошло за это время, что  я совершенно забыл о том голосе, который и помог мне выбраться из лап Скорпиона.

- Да, прости. Я совсем забыл. – смущенно начал я.

Лизонька улыбнулась и спокойно продолжила:

- Хорошо. Но теперь мне нужна твоя помощь.




Девочка взяла меня за лапу и потянула к краю скалистого уступа, на котором мы сидели.

- Не бойся. Я с тобой. - подбадривала она меня. – Вон, видишь тот дом. – продолжила Лиза.

- Да, вижу.

- Там живет девочка. И она наверняка нуждается в такой же поддержке и дружбе, как и все те, кто встретился на твоем пути.

- Но ведь я никого не поддерживал! – запротестовал я.

- А Сеня, а Улыбака? А Господин Скорпион? – стала перечислять Лизонька.

- Ну, ладно, ладно. Первые два еще куда ни шло, но Скорпион????

- Да-да! Я не ошиблась, - молвила девочка и указала в сторону пустыни, где виднелся оазис с яркими огнями. Там вдалеке можно было рассмотреть небольшую избушку с надписью Чайхана, где Господин Скорпион угощал, уставших от палящего солнца путников, своим секретным чаем.

- Да, но ведь это обман. Мираж! – сказал я.

- Нет, ты не прав. Нельзя судить всех по первому впечатлению. Нужно учиться видеть красивый благоухающий цветок, что прячется в душе каждого, кто встречается тебе на пути. Господин Скорпион хотел найти друзей, но он не знал иного способа общения, кроме колкостей и яда, потому жалил всех, кто попадался ему на пути. Ты рассказал ему свою историю, распивая его волшебный чай. Это заставило его задуматься. А когда ты набрался сил и убежал, Скорпион решил искать другие подходы к новым знакомствам. Он смирился, что его дружба не будет вечной, так как в его пустыне никто не хотел подолгу задерживаться, но ему захотелось запомниться чем-то хорошим случайным путникам. Так появилась Чайхана. Правда, он берет непомерную плату за свой чай... Его хитрое нутро все же осталось при нем, но тем не менее делает много добра для тех, кто сбился в пути, даря им живительную влагу и мудрые истории.




- А обезьяны? – не унимался я.

- Обезьяны – это обезьяны. У них сегодня одно, а завтра другое. Так я могу продолжить?

Я утвердительно кивнул головой.

- Во-о-о-он там живет маленькая Девочка и я уверена, что ты станешь добрым другом для нее. Ей очень нужна твоя поддержка. Я подумала, что ты в меру болтлив и умеешь общаться взглядом если это нужно, ты можешь стать ей верным товарищем и вместе с нею улыбаться каждому новому дню. А еще я научу тебя играть в Радость, а ты научишь ее. Идет?

- Идет! – не раздумывая ответил я. 

Ведь мало стать Мистером Лисом, важно быть еще и нужным. А вдвоем всегда веселее!

- А что это за Игра? – поинтересовался я.

- Это игра в Радость каждого дня. Суть в том, чтобы каждый день находить повод для Радости. – ответила Лизонька.

- А если его нет? – пока еще не понимая, спросил я.

- Повод всегда есть. Важно его увидеть. Можно радоваться чему угодно, и думать об этом с благодарностью. Даже в самый хмурый день можно радоваться дождинкам, что дарят влагу земле, чтобы та в свою очередь отдала нам свое тепло и любовь в виде красивых цветов и чудесных деревьев. Можно радоваться тому, что сегодня вторник, потому что завтра будет среда, и в конце концов, можно радоваться тому, что, например, есть друг!  – отвечала крылатая девочка.

- Кажется, я начинаю понимать …. – ответил я.

Мы еще долго болтали о всяких мелочах, а в конце Лизонька рассказала мне свою историю. И мы решили с нею все записать, чтобы и вы смогли прочесть о наших приключениях. Малышка достала из кармашка волшебную печатную машинку, и мы быстро справились с этим заданием.

Я понял, что самое большие чудеса живут в неожиданных встречах, дружбе и любви, которую мы дарим друг друг. Я снова стал собираться в путь. Лизонька попросила старого дядюшку Северного Ветра надуть мне тучку, на которой я спустился к моей новой подружке. Я уверен, что полюблю ее всем сердцем! Ведь даже в таких маленьких Лисах, как я, спрятаны большие сердца.



Фотограф Валентина Науменко



Ваш Волшебный Мистер Лис

понеділок, 28 листопада 2016 р.

Півник Ріккі Кукарейко готується до Нового року!

До Нового Року лишилось 34 дні, тому Ріккі Кукарейко трохи розмножився, знайшов для себе відповідний одяг та приготував ялинку, а раптом ви забули!




Півник готовий до переїзду в нову хатинку. За бажанням його можна буде переодягти після свят, бо в комплекті у нього є метелик, в якому Ріккі виглядає надзвичайно вишукано! Не вірите? Тоді завітайти за посиланням - Півник Ріккі Кукарейко - символ 2017 року, та перевірте самі!


Іграшка в крилах виконана у вигляді прикраси, яку можна підвісити на вашу ялинку. Вартість півника 650 грн. Звертайтесь, і ми залюбки відправимо символ 2017 року в ваші добрі ручки і він прикрасить вашу оселю до Нового року!

Розмір - 50 см. У сидячому положенні - 38 см.

четвер, 24 листопада 2016 р.

Ведмедик То-То

Жив собі Ведмедик То-То та мріяв про кульку легшу за повітря та яскравішу за сонце. Знав То-То, що такі кульки приносять не тільки щастя, але й дарують легкість, адже з ними все стає невагомим: і проблеми, бо вони одразу тікають за горизонт, і мрії, бо летять за небокрай аби неодмінно збутись, повернувшись до власника у вигляді можливостей та сил на перші кроки...



Новеньке ведмежа у вигляді подушки-іграшки. Зріст 38 см. Виконано з бавовни, плюшу та мрій. Капелюшок та комірець знімаються.

Іграшка з серії "Друзі на канапі". 

Що це за серія? Це іграшки-подушки для діток та інтер'єру з висячими лапами та добрими очима! В цій серії випущено вже такі іграшки як Кіт Василько Боніфатіч та Півник Ріккі Кукарейко, а в планах ще один мудрий на цей раз образ.

понеділок, 14 листопада 2016 р.

З Днем народження мене і Sewn Dreams!!!

Той чудовий момент, коли вчора твої Пошиті мрії стали на рік старші, а ти розумієш, що пропадаєш в світі іграшок вже цілих ТРИ роки... Отже, з Днем народження Sewn Dreams! З Днем народження мене, адже, це і моє свято також! З Днем народження, мій суровий Відділе Якості в особі чоловіка, а також моя невтомне помічнице Женьо і Лєно, яка колись теж мала досвід роботи в нашій майстерні. 

І нехай за три роки ми не набули шаленої популярності та не зібрали кілька тисяч підписників, але в кожну іграшку було вкладено максимум тепла, стільки ж, і навіть трохи більше, любові та вмінь, які були в моїх руках на той момент. Разом з холофайбером всередину кожного малятка ретельно утрамбовано жагу до пригод, мрій та шматочок щастя, що хотілось розділити з кожним покупцем.

За цей час в майстерні народилось 344 маленьких див, з них 196 дівчаток, 69 хлоп'яток і 79 так і невизначившихся з своєю особою аксесуарів та різних текстильних штучок. Найбільш продуктивними стали два попередніх роки, так як за останній рік було створено всього 35 іграшок з загальної кількості. Проте, ми надолужуємо втрачений час зараз і відшиваємо цілу птахоферму Півників з вільнолюбним характером та родзинкою у самому серці.

Я досі не можу відповісти собі на питання чи маю свій стиль, я навіть не можу зупинитись тільки на зайчиках, або ж на ляльках чи, наприклад, примітивах. Але я знаю одне, що це єдине чим мені подобається займатись, окрім видумування казок та історій, звісно ж. Це єдине від чого на очі набігають сльозинки щастя, коли бачиш закінчену роботу. І нехай мої іграшки розлітаються по світу, лишаючи мені на згадку тільки фото, я безмежно рада тому, що однієї осінньої днини я випадково для себе відкрила цей неймовірний світ Пошитих мрій!!!

Тож з третім Днем народження, мої любі Sewn Dreams!!! І дякую кожному, хто надихав і підтримував, хто замовляв і захоплювався, хто критикував і просто був поряд, підсовуючи гарячий чай о другій ночі в день здачі чергового замовлення! 


Мавпочка Нельсон від майтерні Sewn Dreams by Olga Pinchuk


P.S. А привітати з Днем народження випала честь Мавпеняті Нельсону.

середу, 9 листопада 2016 р.

Символ 2017 року - Півник Ріккі Кукарейко

Ріккі Петрович Кукарейко народився! Це означає, що зовсім скоро Новий Рік!!! І хоч поки що про нього зовсім не думається, ми потроху готуємо символ 2017 року для вас!!!
Всі ж в курсі, що незабаром рік Вогняного Півника завітає до нас у гості??? Так що Ріккі шукає сім'ю!

Rikki Kukareiko was born! It seems the New Year is coming soon to us! And we're preparing the symbol of 2017 year especially for you!
Hope you know next year is year of Cock! So Rikki is looking for new Family! He promises to be very polite guy and to bring to you happiness and luck in 2017!


Символ 2017 року - Вогняний Півник

Але навіщо йому кактус??? Спитаєте ви. Все просто. Так наш Ріккі до дам залицяється. Що з цього вийде невідомо, але те, що майбутній господар року персона екстравагантна зрозуміло для всіх!

Зріст Півника 50 см. Крила крутяться та гнуться. Хвіст гнеться. Робота з серії "Диванні друзі". Може бути іграшкою дитині, або прикрасити ваш інтер'єр.

But for what he needs this сactus??? You'll ask me. Everything is very simple! Our Rikki makes advances to ladies in such way! What happens we don't know but I think you understand this guy is rather extravagant person.

The height of the Cock is 50 cm. His wings are spinning and bending. The tail is bending too. This toy is from collection "Sofa's friends". This Cock can be like a toy for your kid or decorate your interior.

середу, 26 жовтня 2016 р.

Осінь - це...

Десь напроти Ржищева. Дніпро.

Осінь - це кристально чисте повітря, яке хочеться набирати величезною ложкою, насолоджуючись кожним подихом.

Осінь - це яскраві фарби, що надихають нас на неймовірні чудеса та розправляють крила назустріч мріям ...

Осінь - це бездонна мудрість, яку важливо зберегти в надійних куточках своєї душі.


І, звичайно ж, осінь - це золото сонячного промінчика, прихованого в долоньках, щоб потім було чим зігрівати себе довгими зимовими вечорами ...

А яка ваша осінь?









середу, 12 жовтня 2016 р.

Барселона - твоє місто! / Barcelona is your city!


Для мене знайомство з будь-яким містом це щось, на кшталт, стрибка у воду, коли з розбігу пірнаєш, а навкруги розбігаються сотні бульбашок... та одразу не зовсім зрозуміло, де саме знаходишся... Ти заглиблюєшся, як в уповільненій зйомці, і ось вже починаєш розрізняти світ навкруги, бачити красу того, що живе по той бік водної гладі. З містами так само. Спочатку з опалу занурюєшся у новий мегаполіс, біжиш його проспектами, що розбігаються на різні боки, заплутуючи у своїх тенетах... метушня людей навколо засмоктує, а ти йдеш своєю дорогою, досліджуючи нові закутки, аж доти, поки тобі не почне відкриватись те, що Місто ховає від випадкових перехожих, тримаючи свої секрети для найбільш допитливих мандрівників.  І ось вулички збігаються у площі, площі надають місту структури та впорядкованості, і ти, поволі, починаєш розуміти механізм Міста... та вже час виринати...бо на поверхні твоє життя, твій кисень, твій дім... І варто встигнути зберегти у серці найголовніше, що дарує нове Місто та відчути солодкий присмак його чарівності. Отже, чи вдалим було наше з Містером Лисом занурення у Барселону, чи вдалося нам відчути та зберегти найголовніше - душу міста, читайте у новій розповіді "Барселона - твоє місто!".

For me meeting with any city is like jumping into the water when you dive and hundreds of bubbles disperse around you... and you don't completely understand where you are exactly... You go deep into the water like in slow shooting and finally you can discern the world around you and see the beauty of something lives on that side of water smooth. It happens the same with cities. At first you go deep in new mega police, run by its avenues which disperse in different directions... a fuss of people engulfs you, but you go by own way discovering any new alleyways till then a City doesn't open you something it hides from casual passer-by. And finally the streets come running in the squares. The squares give the structure and an order to the City and you start to understand a mechanism of the City.... but it's time to come to the surface... because there is your life, your oxygen, your home there... And you should manage to keep the main thing in your heart which new City presents to you and to feel a sweet taste of its enchantment. So was our with Mister Fox going deep in Barcelona successful and could we feel and keep the soul of the city please read in my new story "Barcelona is your city!"



Будь-яке знайомство починається з вітальних слів, а у випадку Міст - з аеропорту, вокзалу або ж таблички з назвою на автостраді. 


Any meeting starts from greetings. And in the case of the Cities it starts from an airport, a railway station or a sign with name on a road.




Наша перша зустріч з Барселоною не стала виключенням і пригоди Містера Лиса почалися ще в аеропорту... причому в нашому, українському... О другій годині ночі Містер Лис здивовано допетрав, що на всіх своїх лисячих парах приїхав у Бориспіль за 50 км, замість Жулян (останні, до речі, майже поруч)). Але не лисяча то справа нервуватись, і у позі дзен, з незворушним виглядом Містер Лис таки потрапив на борт літака Київ - Барселона.


Our first meeting with Barcelona wasn't an exclusion and Mister Fox adventures started from our Ukrainian airport. At 2.00 am Mister Fox understood he was wrong with airport and came to Borispil, which it is 50 km far from home, instead Zhulyany. But it's not a fox business to be nervous and Mister Fox got to his flight Kiev-Barcelona in pose zen.



Нове Місто зустріло теплом, дивними будинками з вузесенькими віконцями, пустими, трохи заспаними недільними вулицями та площею Іспанії, з якої потім всі 6 днів Місто гостинно запрошувало нас на прогулянку.


New City was warm welcome with strange buildings with narrow windows, empty and a bit sleepy Sunday streets and Plaza de España from which the City will invite us to walking around all next six days.



Саме тут був хостел, в якому оселився Містер Лис. 


Туристу на замітку: якщо готелі Барселони відкрито дивують вас своїми цінами, то хорошою заміною можуть стати хостели, в яких можна взяти номер на двох з санвузлом за адекватну ціну.


А щодо міст, то варто сказати, що їх можна відкривати кількома шляхами:

- замовляти собі гіда-екскурсовода, як зробили знайомі, яких ми зустріли в аеропорту,


- активно готуватись до поїздки, складаючи довжелезні списки з цікавими місцями вартих відвідування. При цьому не забувайте записувати адреси, режими роботи (якщо це музеї), вартість квитків, поради (в який час краще прийти, тощо), фотографію місця. Також не зайвим буде ознайомитись з тим як економити на проїзді, бо в багатьох містах є квитки, що дозволяють значно заощадити ваш бюджет у подорожі. Можна знайти аудіогід, як ми колись для прогулянок Прагою, або путівник з готовими маршрутами, який ми відшукали цього разу.


- їхати навмання (такий досвід ми мали на Криті, в Греції) без підготовки та певних знань. В такому способі є своя чарівність, бо тоді Місто стає сюрпризом на кожному кроці, але є шанси не побачити щось головне...


І якою б великою не була спокуса обрати пункт три, містер Лис все ж таки підготувався до поїздки, знайшовши просто чудовий путівник з маршрутами по Барселоні. Потім про кожну точку було знайдено додатково купу інформації, все відсортовано по назвах та закачано на телефон. Якщо комусь потрібна буде така інформація, то її можна закачати ТУТ. Або ж звертайтесь і я вишлю всі паролі та явки на електронну пошту. Карту міста можна купувати заздалегідь, отримати в готелі або в інформаційних пунктах на місці.


Here it is situated the hostel where Mister Fox stayed. 


For tourist note: if you're surprised of the prices for hotels in Barcelona you can choose the cheaper variant like a hostel and book any Double room with own bathroom.

As for cities you can discover them in different ways:

- to book any guide,
- to make big lists of all "must see" places. In this case don't forget to indicate addresses, working hours, tickets cost, adviсes, pictures  etc. Also it will be useful to know about transport and prices for tickets. In many cities there are special tickets which help to save your money in a trip. You can upload audio guide (as we did for trip to Prague) or guide with walking tours as we found this time.
- to go without thinking (we had this kind of experience in Greece). In this case a City becomes like surprise on every step but you can lose something and will not see something interesting.

So Mister Fox was ready for this trip because he found in Internet very good guide with three walking tours around Barcelona. After that  additional information about each point was found, everything was sorted by name and uploaded to the smartphone. If you need this information you can upload it HERE. A map of a City you can buy beforehand of find in any information office.



 Туристу на замітку: в Барселоні зручно пересуватись громадським транспортом. Там розвинена мережа метро з 11-ома лініями та 180 станціями. В підземці все зрозуміло, навіть рудій лисиці, адже багато знаків і є працівники, котрі з радістю допоможуть вам знайти себе в разі, якщо ви таки себе втратили ) А ще по місту курсують автобуси, розклад і маршрут яких, можна знайти на кожній зупинці. В метро дуже задушливо, але в електричках працюють кондиціонери. Квиток коштує 2,15 Євро в одну сторону і діє на будь-який вид транспорту протягом 1 години 15 хв. В Барселоні радимо купувати квиток Т10, що коштує 10 євро і дає змогу 10 разів скористатись транспортом. При цьому можна робити пересадки протягом вищезазначеного часу, але в разі якщо ви надумаєте їхати назад, то система нарахує вам додаткову поїздку. Але якщо ви Містер Лис, то пересуватись по місту можете зайцем )  


Ось так виглядає барселонське метро. Аскетизм у чистому вигляді, проте багато станцій, є заїзди для людей з обмеженими можливостями, і немає такого натовпу, який тебе виносить на Хрещатику, навіть якщо ти вперто планував вийти на Лісовій...


For tourist note: Public transport is very comfortable in Barcelona. There are 11 lines of underground with 180 stations. In the underground everything is clear even for red fox. There are a lot of signs and workers who can help you if you lost yourself. To tell the truth, the air in the underground is very stuffy, but there are conditioners in each carriages. The ticket costs 2,15 Euro and it's valid during 1 hour and 15 minutes for any kind of transport. We recommend to buy ticket T10 in Barcelona. It costs 10 Euro and you can use it 10 times. In this case you can change the kind of transport during undermentioned time, but if you decide to go back the system will count an additional trip. But if you're Mister Fox you can move like a rabbit in the city. ))

The underground in Barcelona looks like that. There is no decoration but there are a lot of stations and we didn't see any crowd.



Але ми повертаємось на площу Іспанії, з якої почалось наше вітальне слово в новому місті. Маршрут першого дня виглядає приблизно так:

Площа Іспанії - Національний Музей - Олімпійський Парк - Іспанське містечко - Ла Рамбла - Будинок Гуеля - Королівська площа - Готичний квартал - Порт Велл - Ла Рамбла

Одразу за двома баштами видніється коричнева кругла споруда, в якій до 2012 року можна було побачити корриду. Проте на сьогодні ця атракція заборонена в Барселоні, тому зараз ви можете відвідати лише торговий центр або піднятись на ліфті на оглядовий майданчик. Та ми радимо краще пройтись до Національного музею мистецтв Каталонії, що розташований біля підніжжя гори Монжуїк. Звідти відкривається панорамний вид на площу Іспанії та гору Тібідабо навпроти.

But we back to Plaza de España. The route of our first day looks like that:

Plaza de España - National Museum - Olimpic Park - Museum "Spanish village" - La Rambla - Guel's house - King's Square (Placa del Rey) - Gotic Quarter - Port Well - La Rambla

Behind two towers you can find round building in which you can visit corrida till 2012. But now this entertainment is disallowed, so today here it is only shopping center and view place which you can visit by lift. But it's better to walk to National Museum of Catalonian Art which is situated near the foot of Monjuic Mountain. There is a panoramic view to Plaza de España and Tibidabo Mountain from there.



Сам музей виглядає дуже ефектно. Він прикрасив Барселону після Інтернаціональної виставки у 1929 р. 


The Museum looks very impressive. It decorates Barcelona after International exhibition in 1929.



З четверга по неділю з 21-30 по 23-30 тут запалюють свої вогники співочі фонтани. І ми там були, лисячого носа пхали та хлорки понюхали... Так, вода в Барселоні аж занадто хлорована, навіть з крану.


Sing Fountains lights its sparks here from Thursday till Sunday from 21-30 till 23-30. And there we were with Mister Fox's nose.




За музеєм доріжка веде вас до Олімпійського парку, а потім можна прогулятись до музею просто неба "Іспанське містечко", де зібрані всі архітектурні принади цієї країни. Отже, всього за кілька євро та пару годинок ви можете прогулятись вуличками цього затишного "містечка" та побувати одразу в Валенсії, Андалузії, Арагоні тощо. Головна площа містечка - це Плаза Майор, що являє собою збірний образ площ більшості іспанських міст.

Behind the Museum there is a path to Olimpic Park and then you can walk to museum under the sky "Spanish village" (Poble Espanyol). You pay only several Euros and you can walk by the streets of this village a couple of hours and to visit Valencia, Andalusia, Aragon etc at the time. The main square is called Plaza Major and it is collecting image of the squares of Spanish towns.



Для розваг у музеї "Іспанське містечко" передбачені ремісничі майстер-класи, для сувенірного забезпечення туриста є багато магазинчиків, а ввечері тут вирує особливе життя, що концентрується в місцевих ресторанах. Проте, ми не спробували на собі нічне життя Барселони, бо мали на меті обійти все місто та дослідити його закутки, тож до вечора ми ледь дотягали свої натоптані ніжки та Містера Лиса до готелю, який ставав дедалі важчим протягом дня.


There are hand made master classes as an entertainment, many shops with souvenirs, and special night life in restaurants in this museum. But we didn't try a night life in Barcelona because we wanted to go around whole city and to discover its alleyways. So at night we were very tired.



Якщо піднятись по сходам Сантьяго-де-Компостелла, то можна потрапити до башти Утебо. Містер Лис не обійшов своєю увагою ці туристичні принади і зробив собі селфі на пам'ять.




На цьому наше знайомство з Монжуїком завершилось, і скориставшись метро, ми відправились по маршруту нашого путівника до бульвару Ла Рамбла. На цій вулиці багато живих скульптур. Це не є якоюсь новинкою, але Містер Лис був вражений різноманітністю та багатством їхніх костюмів. В інтернеті зазначено, що охочим працювати у такий спосіб потрібно пройти конкурс і сплатити внесок 180 Євро. 

After that we were going to the next point of our guide. It was La Rambla. There were a lot of live sculptures on this street. It's not news but Mister Fox was surprised of variety of their dresses. 



На Рамблі ми звернули у провулок і потрапили в будинок Гуеля, який і розпочав наше знайомство з неймовірним архітектором Гауді, роботи якого вже зустрічались нам у Відні.


After that we went to Guel's house.



Проте, головні цікавинки чекали на нас всередині і на додачу ми отримали родзинку у вигляді краєвидів Барселони з даху.




Повернувшись на Рамблу, ми знову звернули у закуток, відшукавши там Королівську площу та ліхтарі Гауді.


Next one was King's Square and Gaudi's lights.



Далі на нас чекав Готичний квартал. Потрібно сказати, що у путівниках по Барселоні ви неодмінно знайдете розділ з інформацією про небезпеку в місті. Готичний квартал як раз посідає чільне місце в рейтингу Барселони. Але якщо чесно, то Барселона мені не здалась такою страшною в цьому плані, хоча я і трохи переживала за Містера Лиса, який сидів на видному місці. Руді лиси дуже потрібна штука в господарстві, тож час від часу треба пильнувати хвостатого ) Я вже розповідала про подорож до Неаполю, де мені навіть полісмен радив сховати подалі свою камеру. Тож не дивлячись на різні розповіді, наша подорож до Барселони обійшлась без ексцесів. Тому Містер Лис сміливо скомандував тримати курс на Готичний квартал і неодмінно відшукати його площу Сан Жауме та готичний місточок, що поєднує кабінет Президента Каталонії з міською радою.


Gotic Square was waiting for us further. There we saw Sant Jaume Plaza and Gotic brige.



Окрасою Готичного кварталу по праву можна вважати Кафедральний собор(Собор Святого Хреста та Святої Євлалії), в якому живуть гуси.





Мушу зізнатись, що ми відвідали багато соборів в Барселоні, а також монастир Монсеррат і всюди мені була до вподоби атмосфера та свічки...це моя маленька слабкість.




А ось Містера Лиса зацікавили тринадцять місцевих гусей, що живуть в одній з капличок. Проте, заслухавши історію появи цих пернатих, Містер Лис почимчикував далі. Адже, ці 13 білих гусей символізують чистоту та кількість років Святої мучениці Євлалії, що прийняла смерть в такому молодому віці від язичників, захищаючи християнську віру.


Thirteen white gooses live here like a symbol of Eulalia's ages.



А далі можна було забратись на дах, піднявшись на туди на ліфті.




Після собору ми довго плутали вуличками Готичного кварталу, відшукуючи потрібні точки, зачитували історію, намагались відчути атмосферу. Загалом це місце нагадувало Неаполь, щоправда людей там було не так багато, а ще не так гамірно... 




Також ми бачили древньоримський цвинтар, який було знайдено тут лише у 1936 році. Він налічує близько 70 могил датованих 1-3 ст. н.е.


Після цього наш день скінчився так, як і всі інші дні цієї мандрівки - в порту Велл. Ми спостерігали за тим, як швартуються яхти і назвали це вечірнє дійство - народною барселонською забавою. 


Port Well and evening entertaiment with observing yachts.



Позаду Містера Лиса видніється башта. Це станція канатної дороги, що йде на пагорб Монжуїк. 


Behind Mister Fox you can see the tower. This is the station of Teleferic which goes to Monjuik Hill.



Проте, цей порт виявився не надто привабливим для спостережень. Яхти в основному стояли на швартовці, і тільки коли-не-коли ми мали щастя бачити хоча б якийсь рух у марині. Тому потім ми знайшли більш новий порт Олімпік і були забезпечені розвагою до кінця відпустки.


Наступний день було розплановано таким чином: 


Саграда Фамілія - шпиталь Санта Креу і Санта Пеу - Пассаж де Грація (разом із славнозвісними будинками Бальо, Міла і т.д.) - Триумфальна арка - Парк Цитадель - порт Олімпік - пляжі Барселонети.

Барселону не взяти штурмом, вона любить розважливі прогулянки, але ми все ж таки зважились на активні дії та встигли обійти її за три дні. В будь-якому місті є такі місця, де туристична цікавість зашкалює усі можливі норми і виливається в довжелезні черги, що наче вулик гудять різноманітними мовами. Черги завжди групуються біля одного ватажка з яскравою парасолею або величезною палицею, який намагається донести до своїх слухачів історію міста. В таких місцях я гублюся... Мабуть, ця енергія зацікавленості збиває мене з пантелику і мені важко відчути атмосферу... я швидко втомлююсь і втрачаю інтерес... Так сталося і в цей раз при візиті Сагради Фамілії.


Sagrada Familia and Mister Fox.




Всередину ми не потрапили, бо потрібно було купувати квитки заздалегідь, про що було зазначено в усіх путівниках. Але ми вирішили, що Саграду Фамілію зможемо побачити, коли її добудують ) А згідно даних інтернету це станеться в 2026 році. Так що чекати лишилось не довго. 


Другим пунктом програми став шпиталь Санта Креу та Санта Пеу. Він виявися більш гостинним, без натовпів. Тут можна відпочити втомленому мандрівнику не тільки фізично, але й душею, яка точно залишиться в захваті від архітектури цього комплексу.


The most beautiful place in Barcelona is Hospital Sant Crew and Sant Pau.



Якось навіть важко уявити, що цей шедевр Луїса Доменека-і-Монтаньєра було збудовано просто для хворих. Внутрішнє оздоблення приміщень вражає не манше ніж зовнішнє.






Шпиталь було збудовано на почтаку ХХ сторіччя, а на сьогодні цю споруду внесено у список Світового надбання ЮНЕСКО. На території багато рослин - цитрусові дерева, пальми, газонна трава, висаджена дуже цікавим способом. Все це мало на меті оздоровлення громадян не лише фізично, але й душевно, бо ніщо так не сприяє одужанню, як краса навколо.




Далі на нас чекав Пассаж де Грасіа і низка будинків Гауді. Першим був будинок Міла, в який ми не потрапили всередину. 


Then we went to Passege de Gracia and saw several buildings by Gaudi. The first one was Casa Mila.



наступним став будинок Бальо, що вразив не тільки ззовні, але й надихнув своїми дизайнерськими ідеями всередині.


the next one was Casa Balio with amazing design ideas inside!




Казка із 3Д зануренням відбулася прямісінько при вході після отримання гаджету для аудіо-візуальної екскурсії. Навівши гаджет на ту чи іншу деталь інтер'єру, ти занурювався у чарівний світ, вигаданий Гауді, де хвіст дракона являє собою сходи на другий поверх, черепахи випливають з вікон, все оживає та рухається, оповідаючи тобі історію неймовірного архітектора та його творінь.


3D excursion inside was very interesting and unusual!






І звісно тут теж можна потрапити на дах.





Поряд з цим будинком є будинок Амальє та будинок Лео Морера, що теж варті аби звернути на них свою увагу.


А ми крокуємо далі, і завітавши до Будинку Каталоньскої музики, опиняємось біля Тріумфальної арки.




За аркою знаходиться Парк Цитадель, який допоміг відновити сили після довгих блукань містом і вразив великою кількістю зелених насаджень, що рятують гостей Барселони від спекотного сонця.


Park Citadel is very green and nice for afternoon hot weather.







В парку ми зустріли туристичну атракцію для дітлахів і дорослих з мильними бульбашками.






А Містер Лис тим часом явно давав зрозуміти, що налаштований на вечерю...


Mister Fox was looking for lunc.



Але у нас на цей рахунок були трохи інші плани.... Ми знову відправились в порт спостерігати за яхтами, тож тема кулінарних принад Барселони ще не була розкрита.




Проте, відкладати цю тему в довгий ящик не варто. Тим більше, що Містер Лис наполягає!



Місто спілкується з мандрівниками багатьма мовами, перехоплюючи подих від розповідей мовою історії або ж відкриваючи свої сторінки мовою архітектури. Під вечір Місто наспівує свої мотиви мовою вуличних музикантів та звертається до вас пристрасним фламенко, аби на ранок знову заглибити у свої надра древньою мовою музеїв... та найбільш очікуваною мовою для спраглого мандрівника - є мова кулінарії, коли всі чудернацькі співочі назви місцевих блюд уособлюються в шедеврах місцевої кухні. Побувати в країні і не скуштувати її на смак - це все одно, що не побачити її, не відчути її душу, не поринути в її історію... Гастрономічні пристрасті вирують в кожному Місті поряд з важливими історичними подіями, додаючи кожного разу нову родзинку до місцевої кухні. Кажуть що завдяки ощадливості каталонців з'явився Pa amb tomàquet (хліб з томатами), котрі щоб не викидати засохлий хліб робили з нього грінки, натирали часником та помідором і поливали оливковою олією аби потім з нього почати свою трапезу. 




До речі, нам кілька разів дарували хліб. Пару раз в супермаркеті, один раз в ресторані. Але коли нам подарували цілу порцію паельї ми задумались... Можливо ми виглядали занадто голодними???


Фото з інтернету (lady.tochka.net)


Паелья - місцеве блюдо з рису, що неймовірно смакувало нам з морепродуктами. Одного вечора ми замовили собі порцію паельї та тарілку з морепродуктами на додачу. Але в цьому ресторані була можливість замовити мінімум дві порції паельї. Так як такої кількості ми точно не подужали б, ми відмінили замовлення, лишивши тільки тарілку з морепродуктами.



За сусідній столик примостились нові відвідувачі - троє дівчат з Росії. Вони перепитали у нас, що ми замовили і сказали офіціанту, що беруть три порції паельї і три напої. Через 5 хвилин до нас підійшов офіціант і повідомив, що домовився на кухні щодо нашої однієї порції. Як ми в кінці собі подумали, він, швидше за все, дівчатам приніс дві, а одну нам. І яким же було наше здивування, коли в рахунку ми не побачили своєї паельї... Врахувавши той факт, що офіціант кілька разів підходив і наголошував, що він домовився особисто заради нас, бо ми його великі френди з країни, де він 
вже має якогось френда, ми вирішили лишити йому щедрі чайові. Тепер у нього як мінімум три френда в Україні, не рахуючи Містера Лиса, якому вже давно кортить розповісти про сангрію.



Сангрія - це розбавлене вино з фруктами. Часом в нього додають лікер, часом ні. Але точно в ній має бути апельсин. Містеру Лису напій сподобався, адже, він не такий п'янкий, як вино, і добре втамовує спрагу. Історія цього напою містить багато таємниць і історичних подій, але залишимо історичні довідки для інших, бо нам час іти в наступний день.



Наступного дня ми відправились на машині у подорож по гірським монастирям:


Монастир Сант Мікель Дель Фай - Монастир  Сан пере де Касерес

Першим ми зустріли печерний Монастир бенедектинців Сант Мікель Дель Фай. Тут майже немає туристів і атмосфера дуже спокійна й виважена. 



Можна побачити водоспад, печеру і власне сам монастир. А краєвиди просто перехоплюють подих!



Поява цього монастиря датується Х сторіччям. Він ніколи не був великим. В часи свого так званого розквіту тут проживало не більше 10 монахів. Але місцевість обрана вдало. Де як не в горах хочеться розмірковувати про вічне...




Містер Лис теж перейнявся місцевим спокоєм та красою настільки, що вирішив облаштувати собі домівку  прямісінько в печері.



Добре, що ми змогли йому пояснити про його домашність і про те, щожиття відлюдником точно не для нього. А як же поцілунки в носик і на ручки???



Він ще трохи посперечався, намагаючись віднайти собі місце в місцевому готелі для комах.



А ще запевняв нас, що знайшов вже тут собі великого френда - особу відому в поетичних колах Іспанії, проте дещо зі шкідливими звичками... чим нас трохи спантеличив!




Та на щастя вільних номерів в комаховому готелі не знайшлося, тож рудий хитрюга стрибнув у рюкзак і попрямував з нами далі, підлещуючись на кожному кроці.




А далі ми відправились на зустріч з монастирем Сан пере де Касерес, розташованому на півострові біля річки Тар. Існує легенда виникнення цього місця. У одного пана був хлопчик, який захворів і був при смерті. Коли малюк помер, засмучений тато поклав свого сина на спину коня і сказав, що там де зупиниться тварина і буде побудовано монастир. Кінь дійшов до самого краю і зупинився. Так виник монастир Сан пере де Касерес. Мощі дитини знаходяться в церкві монастиря.







Це місце ще більш дике і ще менш наповнене туристами, ніж попереднє. Але місцеві краєвиди варті того, щоб відвідати цей монастир.



Якщо вам раптом стало цікаво як пишеться історія Містера Лиса, то дивіться наступний кадр.




Життя тут уповільнюється, воно наповнює легені, розганяючи натхнення по твоїх жилах, аби відпустити думки вище неба... В таких місцях добре розмірковується про щось важливе. Наприклад, про те, що твій дім - твоя фортеця, і в якій країні ти б не був, ніщо так зігріває душу як перший крок в свою домівку після чергової мандрівки. Та для того, щоб це відчуття жило в твоєму серці, варто докласти зусиль у розбудові своєї домівки...



На цьому наш день скінчився і ми повернулись в Барселону.

Наступного дня на нас очікував новий маршрут, а саме: 


Тібідабо - Парк Гуель - Морський музей - Порт Велл ;)

Міста відкривають свою душу в лабіринтах вулиць, архітектурних шедеврах, випадкових перехожих, підземках, вуличних музикантах, спальних районах, затишних кав'ярнях та старовинних ресторанчиках. Але найбільше Місто відчувається з висоти пташиного польоту, коли думки тікають за горизонт і ти лишаєшся на одинці з собою та Ним...




 Можеш взяти Його в долоні, аби напитися Його чарівності та увібрати це лоскотливе відкриття Його душі в своє серце замість магніту на холодильник. Саме тут ти можеш роздивитись Його риси, аби закарбувати в пам'яті Його образ.



Тібідабо як найліпше підходить для зустрічі з Містом на самому високому рівні.



Саме тут ми відкриємо ще одну грань різнобарвної Душі Міста...



А ще Тібідабо - це парк розваг, який функціонує тут вже 100 років (!!!)



Також тут є Храм Святого Серця, що було спроектовано в ХІХ сторіччі.






Дістатись до цього місця можна кількома способами, але ми обрали метро-фунікулер-автобус.

Можу помилятись, але здається, що за спиною у Містера Лиса наша мета на наступний день - гора Монсеррат.



Проте, плани на завтра розкривати не варто. Сьогодні ще на нас чекає славнозвісний Парк Гуель. Раджу також придбати квитки заздалегідь (можна через інтернет), аби потрапити в центральну частину парку. Загалом парком можна прогулятись безкоштовно, але центральна частина з головними цікавинками від Гауді є платною. І квитки краще купувати заздалегідь. Та ми цього не зробили, тож обмежились не повним знайомством з цією туристичною принадою.




Останнім пунктиком став Морський музей. Серед розмаїття музейного надбання Барселони ми обрали той, що найбільше припав нам до душі, хоч нам і радили відвідати інший. Музей розташовано у будівлі Королівської верфі.



Це інсталяція при вході з приводу загибелі кількох тисяч біженців в водах Середземного моря.



А це окраса музею - репліка іспанської галери Real в повний розмір. Загалом кількість експонатів музею вражає! Але ніякий музей не замінить народної вечірньої барселонської забави, яку ми під кінець прозвали "яхтоспоглядання"





Наступний день ми повністю присвятили поїздці на гору Монсеррат
Саме там знаходиться одне з сакральних місць католицького світу  - Монастир Монсеррат зі святинею Чорною Мадонною, яка за свідченнями очевидців допомагає у зціленні. 

Дістатись до монастиря досить просто. З площі Іспанії ходить електричка, а там кремальєра (щось типу фунікулера) або канатна дорога. 



Ми скористались канатною дорогою, насолодившись неймовірними краєвидами.


Відвідати Мадонну можна протягом дня, проте на час служби з 10-30 до 12-00 вона недоступна для візитерів. Тож перед нами стояла задача встигнути....І не дивлячись на величезний натовп охочих доторкнутись до святині і попросити про найзаповітніше, ми майже останніми з усієї черги потрапили всередину.








Після цього можна прогулятись територією монастиря.



І відправитись по одному з паломницьких маршрутів. На території монастиря є фунікулери, що полегшують пересування обраним маршрутом. Але саме в той день відбувався страйк у місцевих працівників, тож фунікулер не працював. Та це нас не зупинило і ми обрали найдовший серед запропонованих варіантів. Карту маршрутів можна взяти у відділі Інформації.



Містер Лис виглядає дуже задоволеним, адже його трансфер було організовано з усіма зручностями.



Ми ж користувались лише своїми двома! І тільки спустившись з гір, я зрозуміла, що щойно підкорила свою найвищу вершину в житті (1226 м!!) у босоніжках!!!! Спортсмен-красуня, що тут скажеш!



Якщо є бажання, є і можливості до втілення задуму. І взуття тут ні до чого, коли тебе кличуть гори!



А щоб всі змогли оцінити масштаби краси цього місця пропонується невеличкий відеоролик до перегляду з Містером Лисом у головній ролі!



Спуститись вниз можна було двома шляхами - тією самою дорогою, що і наверх, або ж новою... яка виявилась катастрофічно довшою, але ми не пожалкували ні витраченого часу, а ні сил!



День ми закінчили на пляжі, якому до речі присвятили ще й наступний. Нарешті можна було простягнути ноги прямісінько до моря!!!






Наступного дня ми ще катались по набережній на великах, і відшукали ринок Бокерія. Кажуть, щоб відчути місто треба відвідати його ринок... Та для мене там не дуже атмосферно...




І наостанок вечір подарував нам прощальне слово від Міста, ховаючи його в променях західного сонця... День догорав і ніч запалювала свої вогники... Ми були готові прощатись з Містом без жалю і бажання додаткового дня, адже збагнули його красу, насолодились ним сповна та зберегли часточку його душі в своїх спогадах.